Левківський ЗДО ”Золотий ключик”, Левків
Житомирська область, Житомирський район

Сторінка вихователя

«Сучасні вимоги: до кожної казки – нетрадиційний підхід

Якщо ми хочемо навчитися думати,

то насамперед повинні навчитися

придумувати фантастичні гіпотези.

Джанні Родарі

 

            Який чудовий світ казки?

     У кого з дорослих і дітей казка не викликає захоплення? Як прикро, коли казку використовують однобоко: загалом — це читання, розповідання, переказування, рідше драматизація, мультфільм чи кінофільм за мотивами знайомої казки, і аж ніяк повною мірою для розвитку уяви, мислення, мовленнєвої творчості й активного виховання позитивних якостей.

        Скільки є методів і прийомів  роботи з казкою! Який цікавий світ може розкрити казка перед дітворою! Але цього мають навчитися самі вихователі.

  1. Для початку разом із дітьми добре придумати нові назви до відомих казокНаприклад: “Теремок» — це “Дружний дім», «Весела сімейка»…
  2. Добре, коли в групі є «чарівна паличка»за допомогою якої діти можуть вирішити будь-яку проблему, знайти вихід зі складної ситуації (допомогти Колобку стати невидимим або великим-превеликим). Коли дитина вміє оперувати «чарівною паличкою», вона сама починає діяти, визволяючи своїх героїв, допомагаючи їм.
  3. «Казка навиворіт». Беремо знайому казку, змінюємо характер героїв, негативний на позитивний та навпаки. Наприклад: Півник стає ледачим, а мишенята — працьовитими.
  1.  Метод «перебирання». Розповідаючи відому казку, вихователь помиляється, а діти його виправляють. Наприклад: «Коза-Дереза».

– Жили – були дід-баба, три дочки та сини…

  •  
    • Ні, три сини.
    • Поїхав дід у магазин…
    • Ні, на базар.
    • Купив собі коня.
    • Ні, козу.
  1. «Що було потім?». Діти з небажанням розлучаються з героями казки, що їм полюбилися. А можна відштовхнутися від найцікавішого місця казки й запропонувати продовжити: «А що було потім?»… Наприклад: заліз на дах теремка, а там… що?
  1. «Казка продовжується». Ми так звикли, що в наших казках хороші кінцівки. Придумувати кінцівки вже закінчених казок не лише можна, а й корисно: а що потім?
  2. Внесення змін до знайомих казок. До добре відомих казок пропонуємо дітям внести зміни. Наприклад: у «Ріпці»  вирощували  не ріпку, а диню.
  1. Казки за аналогією. Беремо відоміказки за основу, але змінюємо героїв чи героя, а далі за аналогією створюємо свою казку.
  1. Казка за заданим початком. Вихователь дає дітям початок казки, як правило, із зав’язкою-інтригою, а діти продовжують.

Наприклад: в одній канаві жили дві жабки. Вони дружили між собою. Одна з них булла справжня лісова жабка, хоробра, сильна, весела. Звали її… А друга — болотяна, боязка, слабенька, ще й соня. Звали її… От якось вийшли   вони   погуляти.   Ідуть  лісовою   стежкою і бачать…

  1. «Салати з казок» Запропонуйте дітям із відомих персонажів кількох казок створити нову казку.  Цього прийому доцільно вчити за допомогою «морфологічного ящика». Наприклад:
  •  
    • “Червона  Шапочка- — ліс, Вовк, Червона Шапочка, лісоруби;
    • «Солом’яний бичок» — Баба, Бичок, Ведмідь, Лисиця;
    • «Коза-дереза» – Коза, Зайчик, Рак, Вовк;
    • «Курочка Ряба» — Курочка, Мишка, Дід, яєчко.

Можна обрати по одному герою (за бажанням дітей) зі всіх означених казок і скласти казку, можна вводити героїв під час читання казки, а також до обраних героїв казок увести свого улюбленого героя.

Наприклад: Червону Шапочку, Телесика та Колобка, злий чарівник перетворив на мишок. Сумували вони, сумували, та робити нічого й почали шукати порятунку… Що було далі? Хто визволив наших героїв?

  1. Метод аналогії. Цей метод дає змогу формувати асоціативне мислення. Наприклад: що спільного й що відмінного між простим і золотим яєчком? Що спільного й що відмінного між трьома ведмедями? Не менш цікавого є робота зі складання математичних задач на основі казок. Наприклад: Коза-мама пішла в ліс, за нею побігло двоє козенят, а за ними ще одне пішло купатися. Скільки козенят Вовк знайшов у хатинці?
  1. «Фантастичний біном»

Дітям пропонують п’ять-шість слів із будь-якої казки і вводять нове слово, не пов’язане із сюжетом казки.

Наприклад: «Колосок» — ліс, Зайчик, ДІд, Півник; «Івасик-Телесик» —Телесик, Колисочка, Гуси, Дід; літак.

Діти придумують різні варіанти поєднання цих слів, кожен з яких може стати початком нової пригоди.

  1. Казка в заданому ключі

Зустрічаємо знайомих героїв за нових обставин (в іншому часі, місці подій).

Наприклад: Лисиця, Заєць і Півень опинилися в міському зоопарку в одній клітці. Як розвиваються події?

  1. Рятувальні ситуації в казках

Цей прийом, крім фантазії, дає змогу дітям знаходити вихід з екстремальних ситуацій. Дорослий розповідає казку або наводить приклад фантастичної складної ситуації, діти мають придумати, як урятувати героїв казок.

  1. Казки від властивостей матеріалів

Вивчаючи матеріали,  цікаво використати властивості матеріалів, якщо їх із допомогою дітей «поселити в казку».

Наприклад: казка «Скло». Жили-були скляні іграшки: тато, мама, син і донька. Вони вміли грати, сміятися, стрибати, дзвеніти (а ще що?). Але завжди боялися розбитись. Та якось…

  1. Казки від фантастичних явищ

Усім відомо, що фантастичне — це те, чого не буває в реальному світі. При цьому потрібно:

а) дати дітям зрозуміти, що вони зараз будуть фантазувати;

б) запропонувати їм різноманітні фантастичні явища.

Наприклад: уявіть, що ви зменшилися до величини мурашки. Що ви робили б? Кого боялися б?

  1. Казки від клякс

Часто-густо чуємо термін «кляксографія». Вона полягає в тому, щоб навчити дітей розпізнавати в кляксах предмети, звірів, птахів, фантастичнихгероїв. На що схожа клякса? Кого (чищо) вона нагадує? Цінність цих запитань у тому, що вони розвивають мислення й уяву дітей.

  1. Казки про страховиська

Вихователь  звертається до дітей:

  •  
    • Діти, що таке страховисько?
    • А як воно рухається?
    • Які звуки подає?
    • Яке на вигляд?
    • На кого схоже?
    • Де живе?
    • Чим харчується?

Після цього наводимо ситуацію: морський корабель у морі почало гойдати. Аж раптом із води випірнуло страховисько… Діти продовжують.

  1. Казка в серіалах

Життя  засвідчило нашу любов до  багатосерійних мультиплікаційних фільмів. Ці герої стають ніби членами сім’ї. Отже, можна на основі знайомих казок будувати різні серії. Наприклад: казка «Колобок»:

1-ша серія — «Традиційна казка»;

2-га серія — «Рятуємо Колобка»;

3-тя серія — «Колобок-малюк»;

4-та серія — “Колобок та його сопілка із сюрпризом» тощо.

  1. Казка від перевтілень (емпатія)

Уміння перевтілюватися в кого-небудь або в що-небудь — це вжезабагато для дитини, це початок фантазії.

Наприклад: перевтілюємося в кота. Сумно стало котові, та й помандрував він по подвір’ях… Що було далі?

  1. Казка за аналогією

Беремо за основу відомі казки. Але змінюємо героїв чи героя, дещо коригуємо за змістом, а далі за аналогією створюємо свою казку.

  1. Казка за заданим початком

Вихователь розповідає початок казки, а діти продовжують.

Наприклад: росли дві берізки-сестрички. Вони дуже любили одна одну. Та якось на одній із берізок пташечка звила гніздечко…

  1. Казка про себе

Цей вид казок є вінцем фантазування дітей, бо сааме дитина стає героєм казки, живе в ній.

 

Логін: *

Пароль: *